Психолог радить

ЧОМУ ДІТИ ПЛАЧУТЬ?

ЧОМУ ДІТИ ПЛАЧУТЬ

Як впоратися зі страхами?

Страх темряви

Поради психолога

Чи можуть виконуватися бажання завдяки гарному настрою?

Чим би ми не займалися – важливою справою, обмірковуванням майбутніх планів, найважливіше – з яким саме настроєм це робиться.

Кожен з власного досвіду знає, що радісний або піднесений настрій дає позитивний імпульс будь-якого почину.

Якщо вчинки чи події починаються в гарному настрої, все виходить легко і в короткий термін.

Чи можна “творити” гарний настрій? Як навчитися керувати ним? Як за допомогою гарного настрою досягати бажаних результатів?

Очевидно, перебувати в гарному настрої з ранку до вечора (а втім, і вночі – бачити радісні яскраві сновидіння) хочуть всі без винятку. Але люди “влаштовані так, що знаходять безліч приводів його собі зіпсувати. Важливо відразу запам’ятати, що настрій – перш за все, результат відношення до навколишнього світу. Якщо ставитися до будь-яких подій явно негативно, то й настрій швидко стане відповідним. Тому перше правило – щоб створити гарний настрій, необхідно намагатися знаходити в подіях, навіть якщо вони здаються спочатку різко негативними, що щось добре, корисне.

Успішні люди відрізняються від людей, які покищо не досягли успіху, саме вмінням “перетворювати кислі лимони в лимонад”. Іншими словами, негативне перетворювати на позитивне. Знаходити в усьому уявно “поганому” якусь особисту або суспільну користь. Наприклад, зламався телевізор – зате можна почитати книгу, до якої не доходять руки ось вже місяць. Дощ на вулиці – зате дощ розжене веселу компанію, що збирається ввечері на лавці біля під’їзду, і ніхто не буде заважати спати.

Напевно кожен на практиці стикався з підтвердженням висловлювання “Думки матеріалізуються”. А якщо перебувати в пригніченому настрої, то і думки будуть відповідними. І чим довше затягується депресія, тим більше шансів, що все негативне буде матеріалізуватися. У свою чергу, позитивний настрій налаштовує “стрічку” подій на зовсім інший, мажорний лад. Саме тому імпульс гарного настрою “розгортає” події, і вони матеріалізуються в легкому і простому ключі.

Простий, але ефективний спосіб “притягати” гарний настрій – завжди думати про те, що ви хочете, тобто про приємне і позитивне. А не про те, чого вам не хочеться, – негативне і небажане. Адже буде матеріалізоване саме те, про що думалося частіше і найдовше. Як ви думаєте, про що “правильніше” думати – хотіти прийти на навчання вчасно або не хотіти спізнитися? Відчули різницю?

Існує думка, що гарний настрій можна отримати тільки тоді, коли все налагоджено – побут, кар’єра, сім’я, достаток. Але як же бути, якщо чогось з перерахованого поки що немає, отримати дуже хочеться, а не виходить, і тому немає настрою? Правило виходу з подібних ситуацій просте – “відпустити” ситуацію, не зациклюватися” в ній. Потрібно просто прийняти як даність, що чогось у вас поки немає. Але тримати на підкірці, що коли-небудь – і це відбудеться дуже скоро – обов’язково буде! Як тільки виходить “відпустити” негативну або небажану ситуацію, настрій відразу покращується! Турбуватися адже більше немає про що.

Коли у нас гарний настрій, ми посміхаємося. Тобто як результат на імпульс з мозку певні м’язи скорочуються, і на обличчі з’являється посмішка. Чи не можна використовувати зв’язок “настрій – мозок – скорочення м’язів обличчя – посмішка” у зворотному напрямку? На щастя, відповідь на це питання позитивна.

Виявляється, для поліпшення настрою достатньо всього 5-10 хвилин посидіти з “штучною”, вимушеною усмішкою. Навіть якщо посміхатися зовсім не хочеться і настрій гірше нікуди. При цьому бажано, щоб хоча б спочатку виконання вправи вас ніхто не бачив. М’язи нервовими волокнами пов’язані з мозком і через мозок впливають на настрій. Через кілька хвилин посмішка стає справжньою і ви усвідомлюєте, що посміхаєтеся цілком щиро.

О, диво! Покращується Настрій!

Як полегшити наслідки стресу?

Швидкий  темп сучасного ділового життя потребує постійної зібраності готовності приймати рішення. Рішення проблем найчастіше відбувається під пресингом відповідальності, в умовах дефіциту часу і ненормованого робочого дня. Якщо говорити мовою медицини, сучасна людина живе в стані хронічного стресу. Намагаючись пристосуватися до вимог часу, наша нервова система  з початком стресової реакції активізує свої ресурси із часом справляється з підвищеним навантаженням. Але якщо стресові впливи, у тому числі емоційні, продовжуються, ресурси організму виснажуються, і розвиваються різноманітні патологічні стани (недарма говорять – усі хвороби від нервів!).

Під впливом емоційних стресів розвиваються неврози, що виявляються порушеннями сну, головними болями, підвищеною дратівливістю і знервованістю, частою зміною настрою з переважанням пригніченого стану. Формуються передумови для захворювань шкіри, серцево – судинних, шлункової систем. Головне лікування у такому випадку – усунення стресорного чинника.

Найчастіше у стресові ситуації попадають нетерплячі люди, які ніколи не доводять справу до кінця, не доліковуються, вживають їжу поспіхом. Не навчившись боротися зі стресом, вони ризикують серйозно порушити своє здоров’я: одержати інфаркт, гіпертонію, атеросклероз, цукровий діабет, виразку шлунку, можуть набрати вагу тіла.

Щоб зберегти себе  від стресу, головне – не жити і не працювати до виснаження.  Плануйте свій день, але не будьте рабом цього плану. Навчайтеся рішуче і без жалю говорити «ні» новим і не дуже важливим справам, обтяжним проханням Якщо на роботі увесь час доводиться грати «другу скрипку», краще відступити. Компенсувати це допоможе екстремальний вид спорту. Знайдіть час для відпочинку: у вихідний вимкніть телефон і лежіть у ліжку хоч цілий день. Або, махнувши на все рукою, їдьте за місто. На роботі щогодини робіть перерву на десять хвилин. Частіше прислухайтеся до свого організму. Коли не хочеться чогось робити, не робіть. Якщо ж вас скривдили, прореагуйте як – небудь: стукніть кулаком по столі, хрясніть дверима, тільки не замикайтеся в собі.

 

Що ж робити, якщо стресу уникнути все ж  таки не вдалося?

 

  • Повільно порахуйте до десяти і зробіть глибоке вдихання; вийдіть із приміщення й усамітніться, змочіть чоло, скроні, руки, не поспішаючи огляньтеся, і повільно випийте стакан води.
  • Спокійно дихайте: робіть вдихання, видихання і затримуйте його послідовно на кожне четверте вдихання, потім – на шосте, випийте таблетку аспірину або валідолу.
  • Вдома прийміть гарячу ванну тривалістю в  декілька хвилин.
  • Зробіть зарядку, наприклад, підтягніться  (цього не можна робити людям із хворим серцем, тим, хто переїв або вживав спиртні напої).
  • Випийте  валеріану, відвар трави пустирнику, краплі Зеленіна.
  • Якщо губи потріскалися від перебування на сухому морозному повітрі, це може бути викликано хибою вітаміну В2 (рибофлавіну). Коли ж цей симптом супроводжується м’язовою млявістю, що посилилася випаданням волосся і неуважністю, потрібно вводити в раціон побільше риби, молочних і соєвих продуктів; світло – сірий колір язику і сухість шкіри при потрісканих губах говорить про можливий дефіцит заліза. Варто їсти більше цитрусових, які сприяють засвоєнню мінералів і обмежити вживання чорного чаю і кави, що блокують їх засвоєння.
  • Сухість у роті виникає, як правило, при стресах і сильному збудженні, проте може сигналізувати і про нестача вітаміну В3 (ніацину). При цьому людина іноді стає дратівливою. У такому випадку включайте в меню більше бобових, горіхів, м’яса та грибів.

ЧАС ДО ДИТСАДКА

    

Батькам, які збираються віддавати своїх дітей до дитячого садка, не зайве знати, як ліпше підготувати малят, щоб перехід до нових умов не зашкодив їхньому здоров’ю і розвитку. Твердження на зразок “Поплаче і перестане. Навіщо готувати до садка? Це ж не школа” є помилковими і виникають через відсутність чітких уявлень про складний процес адаптації дитини.
У цій статті пропонуються поради психологів, які, сподіваюсь, допоможуть вам і вашим дітям подолати труднощі звикання і навіть певною мірою запобігти їм.

ОПТИМАЛЬНИЙ ВІК

      Щоб знайомство з “другим домом” не стало стресом для малюка, потрібно, аби він досяг оптимального віку.
Дитина до 2 років дуже прив’язана до матері і тривалу розлуку з нею важко переноситиме. Крім того, до 2 років у малюка ще не виникає гострої потреби у спілкуванні з однолітками. Тому психологи і педагоги вважають: найліпший вік для вступу до дитячого садка – від 3 до 5 років.

(більше…)

Сторінка практичного психолога

Пам’ятка для батьків

Як допомогти батькам

 підготувати свою дитину?

     Адаптаптація дитини процес індивідуальний, і кожен батько відчуває, як психологічно підготувати саме свою дитини до дитячого закладу. Основні моменти викладені в пам’ятці. Батьки повинні уважно з нею ознайомитися.

Пам’ятка для батьків

1. Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий сад. Зводіть його туди, щоб він представляв, що це таке.

2. Коли ви йдете повз дитячий сад, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка, що пишаєтеся своєю дитиною, – адже його прийняли в дитячий сад.

3. Поговоріть з ним, як з дорослим. Поясніть, що він буде ходити в садок, де багато дітей, з якими можна грати, і багато нових і цікавих іграшок.

4. Розкажіть йому, що дорослі “тьоті”, з якими він там зустрінеться, будуть грати, співати й танцювати з ним таа іншими дітками, читати книжки, розповідати казки і завжди у всьому допоможуть.

5. Скажіть, що тепер вранці вся родина буде відправлятися на роботу: тато – у свій офіс, мама – у свій, старший брат або сестра – до школи, а він – у дитячий садок, а після роботи мама або тато прийдуть за ним і заберуть додому.

6. Ознайомтеся з майбутньою вихователькою, помічником вихователя. Обов’язково скажіть вихователю, а краще залиште йому письмову пам’ятку, де перерахуйте: нелюбимі страви, продукти і ліки, що викликають алергію; щеплення, від яких у дитини медичний відвід; номери телефонів для зв’язку з вами в екстрених випадках.

7. Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності, він буде там робити. Чим докладніше буде ваша розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий сад. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь “обіцяно”, – він відчуває себе впевненіше.

8. Поступово, протягом літа, влаштуйте режим дня дитини подібний до режиму дня у дитячому садку, особливо якщо це стосується раннього вставання – не пізніше восьмої години ранку. Після обіду ваш малюк повинен спати не менше однієї години або хоча б полежати з книгою або з іграшкою. Підготуватися до сну слід не пізніше 21 години.

9. Корисно навчити користуватися горщиком. Відучити його від їжі із пляшечки з соскою. Постарайтеся навчити малюка самостійно їсти ложкою і пити з чашки.

 10. Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися по допомогу, і як він це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити , дайте мені води, будь ласка”, і вихователь дасть тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователям”.

11. Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

12. Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

13. Ознайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його думку про нових друзів.

14. Вводити дитини в нову ситуацію треба поступово. У перші дні побудьте з ним якийсь час в дитячому садку, не йдіть відразу. А, прощаючись, обов’язково скажіть, що повернетеся за ним. Як правило, багато дітей через кілька днів звикають до нових умов.

15. Коли ваш син або дочка вперше відправляться в сад, не забудьте дати йому з собою свою іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком, буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.

16. Не забудьте так розпланувати свій час, щоб повністю звільнити собі першу пару тижнів, щоб зі свого боку допомогти дитині плавно пройти адаптацію в садку.

17. На перших порах намагайтеся приділяти своїй дитині потрійну увагу вдома і на прогулянках, нагадуйте ввечері йому про садок, про друзів, про вихователів. Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже вона поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитину своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи. Якщо у мами не виходить бути витриманою, краще довірити татові відвести дитину в садок.

18. Постарайтеся бути терпимими в період адаптації дитини до дитячого садочку, не шкодуйте часу на емоційно-особистісне спілкування з дитиною, заохочуйте відвідування дитячого саду дитиною.

Пам’ятайте, що дитячий сад – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ

       На третьому році життя характер стосунків дитини з батьками змінюється. Дитина менше орієнтується на безпосереднє фізичне спілкування з мамою, а прагне певною мірою партнерських взаємин із батьками. Потреба в любові : бути завжди люблячою, а не тільки коли вона, щось зробить хороше. І даремно сподіваються дорослі, що нарікання спонукати муть дитину виправитись, оскільки через вікові особливості свого мислення (центрацію, незворотність, переважає емоційне ставлення) дитина ще не аналізує критичні зауваження, а сприймає їх цілісно (якщо вона сприймає мене поганою, то я і буду погано поводитися). Ця криза пов’язана із зміною самосвідомості дитини. Позиція цілковитої залежності від дорослих стає тісною, зростають власні сили й можливості. Дитина прагне виявити самостійність, приймати рішення і отримувати схвалення за свої досягнення (виникає «Ясам», «Я не хочу»).

    На цій  стадії розвитку у дитини виникає новоутворення, пов’язане з первісним усвідомленням власної «самості», усвідомленням себе окремою людиною, діячем. Дитина в цей час уже відносно багато знає і вміє, вона потребує самостійності і заявляє про це словами «Я сам». Дорослі мають зважати на це і не перешкоджати розвиткові дитини. В цей період зароджується самосвідомість особистості, з’являється «Я». Це системне психічне новоутворення кінця раннього дитинства є результатом збагачення, диференціації, опанування  цілісності.

    Оптимальним підходом до з-річних «упертюхів» убачається створення для них умов, за яких вони б відчували, що їхня самостійність приймається й цінується. Недостаток у з-му віці емоційної підтримки, любові й заохочення зі сторони батьків призводить до компенсаторного загострення потреби у визнанні, до прагнення привернути до себе увагу. Проявляється це у вигляді вередувань, плачу, підвищеної вразливості, нестійкості настрою. Це може загострюватися, бо допомагає дитині задовольнити свою потребу в любові, увазі, піклуванні. Якщо дорослі приділяють надто багато уваги розгніваній дитини ( починають умовляти, карати, картати), то агресивні реакції фіксуються, оскільки слугують для привертання уваги ( не важливо позитивної чи негативної).

“ВЧИМО ДІТЕЙ СПІЛКУВАННЮ”

Поради для батьків

  Напевне всі батьки хочуть бачити свою дитину щасливою, усміхненою, що вміє спілкуватися зі своїми однолітками й дорослими. Та , на жаль, не завжди так виходить, Часто зустрічаються діти з певними труднощами у спілкуванні: сором’язливість, агресивність, неадекватна самооцінка тощо. Дитина, яка мало спілкується з однолітками і не сприймається ними через невміння організувати спілкування, бути цікавою для оточуючих, відчуває себе меншовартісною, знехтуваною . Це може привести до різкого зниження самооцінки , зростання полохливості, замкненості.

     Необхідно допомогти дитині налагодити відносини з оточуючими, щоб це гальмо не відбилося на подальшому розвитку особистості.

 ПРИНЦИП ВІДНОСИН БАТЬКІВ З ДІТЬМИ

 Я не всезнайко.

  • Тому й не намагатимуся стати ним.

Я хочу, щоб мене любили.

  • Тому я буду відкритий для люблячих дітей.

Я так мало розбираюся у складних лабіринтах дитинства.

  • Тому я дозволю дітям вчити мене.

Я найкраще засвоюю знання, одержані ціною власних зусиль.

  • Тому я об’єднаю власні зусилля з зусиллями дитини.

Я люблю, коли мене сприймають таким, який я є насправді.

  • Тому я прагнутиму співпереживати дитині й цінувати її.

Я – єдиний, хто може прожити моє життя .

  • Тому я не намагатимуся керувати життям дитини.

Я черпаю надію й волю до життя всередині самого себе.

  • Тому я визнаватиму і культивуватиму в дитині почуття самостійності.

Я не можу зробити так, щоб страх , біль, розчарування і стреси у дитини

зникли.

  • Тому я прагнутиму помякшувати удари.

Я відчуваю страх, коли беззахисний.

  • Тому я торкатимуся внутрішнього світу беззахисної дитини з добротою, ласкою й ніжністю.

«Всі діти різні»

Консультація для батьків

    

Діти справді різні: одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все «схоплюють», засвоюють на «льоту», інші відстають у розвитку; одні товариські, інші, навпаки, замкнуті. Навіть в одній сім’ї, де кілька дітей, сестри і брати начебто й зовні схожі, і живуть в однакових умовах, і виховуються однаково, а можуть бути зовсім різними.

    Чому діти такі різні? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров’я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім’ї, а пізніше-вихователями, вчителями, ровесниками.

     Дорослі обов’язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування.

(більше…)