Річні завдання на 2017 – 2018 н.р.

Завдання колективу ДНЗ №2 на 2017 – 2018 н.р.

  1. Продовжити навчально-виховну роботу з дітьми в рамках навчального курсу «Дошкільнятам про освіту для сталого розвитку», реалізуючи в організації освітнього процесу новий зміст освіти для сталого розвитку. Формувати у дітей раннього та дошкільного віку первинні компетенції ресурсозбереження та ресурсозберігаючої поведінки.
  2. Сприяти подальшому удосконаленню культури українського мовлення дошкільників як основи формування національно-патріотичних почуттів. Активно використовувати в навчально-пізнавальній діяльності та повсякденному житті дитячого колективу малі фольклорні жанри, твори сучасних дитячих поетів та письменників, дитячі журнали, інтерактивні методики та технології розвитку зв’язного мовлення.
  3. Підвищувати рівень інноваційної культури педагогів дошкільного закладу для забезпечення активної позиції дитини в здобутті знань, постійного розвитку в притаманних їй видах діяльності: ігровій, пізнавальній, практично-творчій.

 

Фінансовий звіт про використання коштів загального фонду згідно кошторисних призначень на 2017 рік по дошкільному навчальному закладу №2 “Сонечко”

Фінансовий звіт за 11 місяців 2017 року

Дошкільнятам – освіта для сталого розвитку

 Нагальною потребою XXI століття є формування такого способу життя, який склав би основу довготривалого гармонійного розвитку людства. Ідеться про таку систему цінностей, таке світобачення людства, яка не залежала б від таких факторів, як економічні сплески чи занепади, зміна політичної влади тощо, у якій би цінність людського життя і здоров’я і захист і збереження природи вважались найвищими цінностями.

Саме на таких засадах сформувалось поняття стійкий (сталий) розвиток. Стійкий розвиток – це покращення якості людського життя при збереженні сталості підтримуючих екосистем. Це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби. Поняття стійкого розвитку виражає досить просту ідею: необхідно досягнути гармонії між людьми і між суспільством і між природою.

Визначальні фактори стійкого розвитку:

  1. Екологічний фактор . Збереження і раціональне використання ресурсів, боротьба з винищенням лісів, раціональне використання і охорона землі.
  2. Економічний фактор. Недооцінка економічною теорією ролі екологічного фактору в економічному розвитку. Негативний вплив на природу техногенного типу економіки.
  3. Соціальний фактор. Негативний вплив глобальних екологічних проблем на людський розвиток, тривалість життя людини, стан здоров’я людини.

 

Для забезпечення неперервного (стійкого) розвитку цивілізації, по суті, необхідно виконати завдання переходу від некерованого стихійного розвитку до керованого, гармонійного, стабільного розвитку при збереженні біосфери і її сталості. Розвиток освіти з метою досягнення стійкого розвитку обговорюється на рівні глав держав і урядів. Питання було піднято на всесвітньому Самміті зі стійкого розвитку в Йоганнесбурзі (1992р.) де наголошувалось: « Освіта для стійкого розвитку має заохочувати формування у людей почуття особистої і колективної відповідальності й таким чином зміни у поведінці, якщо вони необхідні» У березні 2005р.

Україна стала однією з 55-ти країн, які підписали документ ООН « Стратегія освіти для стійкого розвитку» Світова стратегія стійкого розвитку в галузі освіти передбачає, що:

  • Освіта здійснюється протягом всього життя людини;
  • Вона не повинна обмежуватись системою формальної освіти;
  • В межах формальної освіти бажано досягати міждисціплінарності ;
  • Потрібно виховувати свідомих членів суспільства на розумінні взаємозв’язку і взаємозалежності людини і природи;
  • Необхідно забезпечити навчання всіх знань,умінь, навичок для прийняття рішень.

Проект реалізується благодійною організацією «Вчителі за демократію і партнерство»(Україна), та «Глобальний план дій», (Швеція) за підтримки Агенції з питань розвитку співпраці SIDA (Міністерство закордонних справ Швеції). Проект має на меті навчання учнів умінням та навичкам будувати власне життя та життя сім’ї, шляхом розробки та запровадження у практику діяльності загальноосвітніх шкіл та дошкільних закладів освіти України нового напряму – освіти для сталого розвитку.

 Освіта для сталого розвитку спрямована на формування у громадян України сталого, екологічного стилю повсякденного життя у домашньому господарстві, школі та місцевій громаді, що передбачає:

  • зменшення викидання сміття й марних витрат сировини;
  • раціональне споживання енергії та води;
  • збільшення частки екологічних продуктів у щоденних покупках тощо.

 

Розпочиналось впровадження проекту з шкіл, а в минулому році реалізатори проекту вирішили залучити до освітньої програми і дошкільнят тому, що навчати дітей раціонально використовувати воду, енергію, сортувати сміття і переробляти його, а також правильно будувати стосунки з оточуючими та вести здоровий спосіб життя потрібно з раннього віку Метою курсу освіти для сталого розвитку визначено наступне: сприяти формуванню у дошкільників мотивації до дій і моделей поведінки, орієнтованих на сталий стиль життя.

Пропонований курс «освіта для сталого розвитку для дошкільнят» реалізує освітню стратегію в інтересах сталого розвитку на засадах одного з напрямів гуманістичної педагогіки – педагогіки «емпауерменту» ( з англ.мови –надання людині мотивації й натхнення до дії)

Традиційна педагогіка виходить з положення, що надання тому, хто навчається, певної порції інформації викликає зміну його ставлення до того чи іншого явища. Наслідком (очікуваним результатом) цієї зміни вважається поступова зміна діяльності чи моделей поведінки дитини. Проте, згідно з спостереженнями, не забезпечує на практиці ані формування цінностей, ані реальних змін поведінки. Наприклад, дошкільнята добре знають, що сваритися, ображати іншого не можна, однак далеко не кожна дитина дотримується цього правила у щоденному спілкуванні. Отже, зазначена модель не відповідає дійсності.

Людська діяльність завжди починається з виникнення мотиву у вигляді інтересу, стурбованості. Зазвичай, людина активізується лише тоді, коли бачить результат або вірить у нього. Тому, коли дитина розуміє, що вона може ефективно діяти, вона відчуває занепокоєння (мотив), шукає інформацію і готова свідомо сприйняти її, а потім і втілює задумане. У процесі такого навчання роль педагога змінюється. Він виступає організатором дій дітей, надихає їх, підбадьорює і скеровує їхні зусилля. Педагог лише створює умови для безпечного і ефективного процесу навчання, запрошує взяти в ньому участь. Він повинен вміти слухати дитину, чути її і не оцінювати її особисті зміни.

Завданнями курсу є створення умов для:

1) формування у дітей початкових уявлень про дії та поведінку, що орієнтовані на сталий розвиток;

2) усвідомлення старшими дошкільниками необхідності збереження ресурсів землі та особистої відповідальності за майбутнє: власне, всього суспільства і природи.

3) розвиток у дітей звичок і моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку, і бажання діяти у цьому напрямі.

Структура курсу передбачає опанування дітьми трьома темами, освоєння яких орієнтовно розраховано на півроку:

Спілкування,

 Ресурси,

 Подарунок.

 

Вибір саме цих тем орієнтований на взаємопов’я зані сфери сталого розвитку: соціальну, економічну та екологічну. Відповідно до педагогіки емпауермент у межах кожної теми дітей спрямовують на обрання і виконання дій для сталого розвитку, які є провідними чинниками формування у них відповідної поведінки та стилю життя в цілому. Повторення цих дій протягом двох тижнів дозволяє сформувати в дітей сталу звичку – модель поведінки, яка потім стає складовою їх повсякденного способу життя.

Пропоновані у курсі дії виконуються вдома, в дошкільному закладі, найближчому оточенні дитини і полягають у :

 1.покращенні стосунків між людьми;

 2.підтримці морального і психологічного клімату у групі;

3.розумному споживанні енергії та води;

4.зменшенні марних витрат сировини;

5.зменшенні кількості відходів;

6.зміцненні власного здоров’я.

 

У кожній темі здійснюється своєрідне самодослідження особистої території дитини та її родини через аналіз власного стилю поведінки і набутого досвіду за допомогою чотирьох запитань. Воно є способом входження в тему та перевірку набутого результату наприкінці теми. На початку теми кожна дитина заповнює спеціальну картку з твердженнями (їх допомагає дитині прочитати доросла особа), фіксуючи свої відповіді певним кольором: зеленим, якщо її відповідь –«завжди», жовтим – якщо «інколи», білим –«ніколи» Педагог збирає заповнені картки і зберігає їх до завершення теми. Другий підсумковий аудит проводиться наприкінці теми. Він засвідчує зміни у поведінці дитини і є матеріалом для обговорення з дітьми, а також з батьками, до відома яких бажано донести результати проведеного дослідження. Важливо, що результати дослідження однієї дитини не порівнюються з результатами іншої і не оцінюються.

 Таблички можна урізноманітнювати.

Тема Привітання – долонька, Вода – краплинка, Іграшка – машинка… У пропонованому курсі ОСР система з дев’яти таких днів із періодичністю один раз на два тижні послідовно вводиться в освітній процес закладу.

 Найбільш вдалим для проведення тематичного дня є – понеділок. У наступні дні двох тижнів забезпечується закріплення, автоматизація виконуваних дітьми дій, їх природний перехід у мотивовані звички.

Тематичний день починається із проголошення ідеї дня дітям, це один з моментів налаштування самого вихователя на роботу протягом дня і наступних двох тижнів. Важливим моментом ранку є ознайомлення дітей із символами, знаками, написаними словами, іншими способами унаочнення тематики дня.

Кульмінацією першої половини дня є спеціально організоване заняття, інтегроване за змістом, що поєднує кілька освітніх ліній з пріоритетом однієї з них. Мета заняття полягає в допомозі дітям усвідомити певну інформацію і зразки поведінки, їх цінність та викликати бажання вчиняти саме так у повсякденному житті. На початку кожного заняття варто використовувати стартовий текст, героями якого є – хлопчик і дівчинка – Максимко і Оксанка. Основну частину заняття складає опанування дій – обговорення моделей поведінки, проголошення намірів і відповідна практична діяльність дітей у взаємодії між собою.

 Інформаційний блок, а точніше монолог педагога, та інформація, яку діти сприймають пасивно, повинен бути зведеним до мінімуму. Усе, з чим діти ознайомились на занятті, має закріплюватися в різних формах творчої взаємодії на прогулянці та під час активності у другій половині дня.

Завданням педагога є створення спеціальних ситуацій, які б вимагали від дітей застосування набутого досвіду виконання дій.

У перспективному плануванні роботи з дітьми старшого дошкільного віку передбачається проведення тематичних днів один раз на два тижні.

Важливим складником є поданий до кожної теми перелік дій, якими можуть опанувати діти.

Про позитивний результат освітньої роботи можна говорити лише тоді, коли, за результатами спостережень, діти демонструють бажані моделі у поведінці, а відповідні дії набувають автоматичності.

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Проблема розвитку творчої особистості викликає гострий інтерес у всьому світі. Адже головна умова прогресивного розвитку суспільства – людина, яка здатна творити. Кожна людина унікальна, в кожної своє життя, своя доля. Одже, кожен по своєму творить власне “Я”. Тож стандарт може бути лише один – визнання унікальності дитини.

Психологи ще не дали однозначної відповіді на питання: “Які умови необхідно створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини?” 

Навчання творчості, на думку американського психолога Дж. Сміта, стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

– фізичні (наявність матеріалів для творчості і можливості в будь-яку хвилину діяти з ними);

– соціально-економічні (дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки зі сторони дорослих);

– психологічні (у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості);

Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням певних умов. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати малюкові у розвитку його творчих здібностей. І з цього приводу корисні рекомендації розробив американський психолог Дж. Гауен:

– створити дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків;

– підтримувати схильність дитини до творчості та виявляти співчуття до невдач;

– бути терплячими до дивних ідей, поважати допитливість, запитання та ідеї дитини;

– давати дошкільникові можливість побути на самоті і дозволяти, якщо він того хоче, самому займатися своїми справами;

– допомагати дитині стати “розумним авантюристом”, іноді покладатися в пізнанні на ризик, інтуїцію;

– підтримувати необхідну для творчості атмосферу.

Чим більше ви надаєте можливості для конструктивної творчості, тим щільніше закриваєте клапани деструктивної поведінки. Дитина, що є позбавленою позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

Українські народні музичні інструменти

Народні музичні інструменти України – це яскрава сторінка історії музичної культури українського народу. Вони виявляють багатство його душі, свідчать про високу матеріальну та духовну культуру. Українські народні музичні інструменти є ще одним підтвердженням наспівного, мелодійного характеру української музики, її багатоголосся.
Своїм корінням народні українські музичні інструменти сягають часів Київської Русі. Після її розпаду на окремі князівства виникли нові історичні умови, які привели до відповідних змін у культурі, побуті, звичаях, що поступово набуло національних ознак.
На конструкції музичних інструментів України, їхньому строї й навіть у назвах позначилися взаємозв’язок і взаємовплив культур різних народів. Але важливо те, що до скарбниці українських народних інструментів увійшли ті, які століттями виготовлялися і вдосконалювалися українськими майстрами, передавалися з покоління в покоління, широко розповсюджувалася серед населення.
Музичні інструменти, як і загальна культура українського народу, мають у своїй біографії драматичні й навіть трагічні сторінки. Історія існування українських народних інструментів свідчить про те, що ще у XVI столітті музиканти об’єднуються у цехи – у Києві, Харкові, Прилуках, Чернігові. А вже на початку XVII ст., у 1627 році виникають “капелії”, при яких існували школи, що готували музикантів-литавристів та сурмачів. Ясно, що такі виконавці потрібні були для спеціальних оркестрів – ратної музики. Кожний полк козацького війська мав свою полкову музику і музикантів (трубачів, сурмачів, литавристів тощо).
У кінці XVIII – на початку XIX ст. виникали й існували цілі рогові оркестри. Вони відзначалися інтонаційною стійкістю, високою виконавською майстерністю.
Серед музичних інструментів особливою гордістю у музичному житті українського народу була кобза-бандура, з якою тісно пов’язаний героїчний епос українського народу, його життєва та волелюбна вдача. Кобза-бандура завжди супроводжувала виконання українських дум. У XVIII ст. бандура стала популярною серед українського та польського народів. Історія донесла до нас імена відомих бандуристів: Остапа Вересая, Андрія Шута, Федора Холодного, Павла Братиця, Михайла Кравченка, Гната Гончаренка.

Духові народні музичні інструменти

З моменту свого виникнення духові народні інструменти не зазнали великих змін. Народні духові інструменти являють собою пусті трубки виготовлені з дерева або кори. Звук в них утворювався завдяки коливання повітря в самій трубці. Коливання досягається за допомогою губ або спеціальним приладом – язичком.

ВОЛИНКИ. Дуда, коза, баран, міх – все це назви одного і того самого народного музичного інструмента, що відомий багатьом народам світу. Найбільш розповсюджена його назва – волинка. Вона виготовляється з вичиненої шкіри кози, або теляти. З цієї шкіри роблять суцільний міх, який служить резервуаром повітря. В один з отворів міха вставляють трубку, через яку музикант вдуває повітря. Друга трубка – ігрова. У ній, крім пищиків, є 6 отворів для зміни висоти звуку. Третя трубка з басовим пищиком забезпечує бурдонний (постійний) звук. Наповнивши міх повітрям, музикант натискує на нього ліктем і посилає повітря в ігрову та бурдонну трубку, викликаючи верескливе звучання пищиків.
Волинки дійшли до нас із давніх часів. Грали на них переважно пастухи.
У Стародавньому Римі волинка звучала в театрі й військовому оркестрі. У Франції XVIII століття на ній віртуозно грали професіональні музиканти. В Шотландії ансамбль волинщиків й у наш час супроводжує урочисті паради. В Україні цей інструмент входив до складу оркестру війська Запорізького, а тепер звучить переважно у західноукраїнських областях. Виготовляючи волинку, гуцульські майстри прикрашають її різьбленням, скульптурною голівкою кози.

ЖАЛІЙКА – дерев’яна дудка. У її кінець вставляється пищик. У верхній частині має 6-9 отворів для підсилення звучання. На кінець трубки надівається розтруб, що виготовлюється з коров’ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук. Інструмент використовується в п’єсах награвального, танцювального характеру.

БРЬОЛКА – народний інструмент типу гобоя з подвійним пищиком (язичком). Схожий на жалійку, але значно м’якший та благозвучніший, використовується в танцювальних, хороводних п’єсах.

СВИРІЛІ, КУВИЧКИ. У всьому світі відома багатоствольна флейта, яку в стародавні часи називали флейтою. В українській народній музиці відомо кілька різновидів багатост-вольної флейти. Найпростіші з них – кувички. Музиканти розрізняють свирілі із свистко-вим пристроєм і без нього, правосторонні й лівосторонні, залежно від висотного розташування звуків у висхідному чи зворотному порядку. Кувички мають ще одну назву – кугікли – це набір дерев’яних дудок. Кожна дудка має один звук. Інструмент не має певного діапазону. В оркестрі застосовується рідко.

СВИСТУЛЬКИ, ОКАРИНИ. Окарина в перекладі з італійської- гусенятко. Так назвали свисткову флейту, що робиться з дерева, має яйцевидну (сферичну) форму і свистковий пристрій. Інструмент має десять ігрових створів. Звучання окарини казкове, часом фантастичне. Грають на окарині, імітуючи звуки диких тварин, птахів, особливо кування зозулі.
Серед дитячих іграшок та виробів декоративно-прикладного мистецтва зустрічаються керамічні пташки, коники, козлики, баранчики, яскраво розмальовані й покриті поливою. Це – свистульки, на них можна виконувати прості мелодії. Свистульки у вигляді птахів, тварин та риб належать до окариноподібних народних інструментів.

СОПІЛКА ТА її РІЗНОВИДИ. Сопілка – один з найбільш розповсюджених у музичному побуті України інструмент. З глибини тисячоліть дійшов він до нас із багатьма назвами: сопілка, денцівка, флояра, зубівка, теленка… За кожною назвою криється принципова конструктивна відмінність, нові специфічні прийоми видобування звуку. Виготовляли сопілки з верби, клена, калини, смереки, груші, бузини. На Гуцульщині така сопілка зветься денцівкою. Звук у неї соковитий, насичений.
Флояра – різновид сопілки, обидва кінці у неї відкриті, видобувати звук на ній важко. Сріблясто-витончена мелодія флояри відповідає мальовничій природі Карпатських гір.
Серед різновидів сопілки є текленка – інструмент, у якого обидва кінці відкриті, ігрових отворів немає.
Дві спарені одночасно сопілки називають денцівкою або жоломийкою. У залежності від сировини, з якої виготовлений інструмент, кожна сопілка має своє відповідне звучання – пронизливе, густе, оксамитове, а інколи сопілка скиглить сумним, тужливим голосом.

СУРМИ. Численні літературні джерела донесли до нас відомості про побутування у військовій музиці українського козацтва дерев’яної конусоподібної трубки, що звалася сурмою або козацькою трубою. На жаль, тогочасний інструмент не зберігся.
Не маючи точних відомостей про будову старовинної сурми, дослідники роблять припущення, що існували два різновиди цього інструмента. Перший – з мундштуком, без пальцевих створів, другий – з тростинкою (пищиком) і пальцевими створами.
Сучасні українські майстри надають перевагу другому різновиду. На його основі виготовляють сурми різних розмірів. Відомі імена майстрів: В. Зуляк, О. Шльончик, Л. Деменчук, А. Заярузний.
Сьогодні сурми відроджуються в українській музиці як оркестровий інструмент.

ТРЕМБІТА, РІГ, РІЖКИ. У музичному побуті мешканців Карпат нерідко можна зустріти овіяний легендами екзотичний інструмент, який здавна був супутником гуцулів. Це – трембіта. У старовину вона була сигнальним інструментом. Кілька дозорців, які розміщувалися на вершинах гір, сигналом трембіти передавали звістку про наближення ворога. У наш час сигналом трембіти повідомляють про приїзд артистів у гірське село, початок весілля чи іншого урочистого свята. З давніх часів збереглася традиція звуками трембіт сповіщати про перший вихід худоби на гірські пасовиська. Іноді трембітарі подають сумну звістку про смерть когось із гірських жителів.
Зовні трембіта – це дерев’яна конусоподібна трубка довжиною два-три метри. Виготовляють її так: зрізають прямий стовбур смереки, обстругують, надаючи погрібної форми інструмента. Потім розколюють її уздовж па дві-три частини і виймають серцевину. Утворені тонкі стінки складають і герметично обгортають березовою корою, попередньо вставивши у тонкий отвір трембіти мундштук.
На волинському Поліссі можна зустріти вкорочену трембіту, один-два метри довжиною. Інколи функції трембіти виконує дерев’яний гуцульський ріг. Та найдавнішими з подібних інструментів вважаються натуральні роги тварин, що тисячоліттями використовувалися як сигнальні інструменти, а пізніше були пристосовані для задоволення естетичних потреб. Ще у XVIII ст. в центральних губерніях Росії поширений був володимирський ріжок.

ВОЛОДИМИРСЬКИЙ РІЖОК отримав розповсюдження у ХVІІІ-ХІХ ст. в центральних губерніях Росії. Ріжок має м’який тембр, дещо гугнявий, нагадує звучання гобою. За характером більш світлий. Володимирський ріжок мас різновиди: сопрано (діапазон –«соль» першої октави – «сі» другої октави); альт (азон: «до» першої октави – «мі» другої октави); тенор (фа) «соль» малої октави – «ля» першої октави). Настроєні ріжки діатонічно. В оркестрі соло ріжка зустрічається дуже рідко, частіше використовується в ансамблях з 3-4 інструментів.

Струнні народні музичні інструменти в Україні

БАНДУРА (польськ. – bandura; походить від грецької паудойра — триструнний інструмент) – український багатострунний шинковий музичний інструмент. Починаючи з XVI ст. літературні та іконописні джерела згадують про існування на території України струнних музичних інструментів, що звалися кобзами, мали різну форму і конструкцію, вимагали відмінних прийомів гри. Серед цих інструментів з’являлись і такі, що мали поруч з ладовим грифом струни на корпусі. У них і втілено було ідею майбутнього акомпонуючого інструмента, на якому не перебирають струни, а видобувають щипком сріблясті звуки з певних струн. Так, звільнившись згодом від ладів та замінивши їх на грифи, цей інструмент став оригінальним витвором українського народного мистецтва, грою на якому супроводжували свої пісні та думи легендарні кобзарі. І сьогодні цей інструмент служить емблемою українських народних музичних інструментів. У літературі зустрічається назва кобза.
Корпус кобзи-бандури – овальний видовбаний з верби, груші, горіха чи іншого дерева. Кількість струн на інструменті коливалася від 7 до 20 і більше. По формі бандура – інструмент лютневого сімейства, а по звуковидобуванню бандура відноситься до гусельного сімейства. Нерідко виконавці застосовують для гри плектр.
Бандура звучить як сольний інструмент, але найчастіше використовується в ансамблі. На Україні утворена Державна капела бандуристів України.

БАС. БАСОЛЯ. КОЗОБАС. У невеличких народних ансамблях і оркестрах в Україні, зокрема у троїстих музиках, зустрічається акомпануючий інструмент, що зветься бас, басоля. Його зовнішній вигляд нагадує скрипку або віолончель. У центральних та східних регіонах України зустрічається чотириструнна басоля, а в західних – триструнна. Грають на басолі смичком. На Закарпатті є п’ятиструнна басоля. Оригінальним народним інструментом, що увібрав у себе ряд елементів музичного побуту Гуцульщини, став козобас. Під акомпанемент басолі на весіллі водили козу. Пізніше виникла ідея зробити басолю з прикрасою – голівкою кози. То ж не дивно, що його назвали козобасом. Цей інструмент найчастіше зустрічається у фольклорних ансамблях.

ЛІРА – струнний щипковий музичний інструмент з найдавніших часів відомий народам Ближнього Сходу, Єгипту, Греції, Риму. Виконавець грає на лірі сидячи, корпус інструмента спирається на його коліно. Звуковидобування на лірі здійснюється переборами струн пальцями (або плектром). За конструкцією ліра близька до кіфари. Класична ліра має 7 струн, але з роками кількість струн змінювалася.
В Україні, Білорусі та Росії ліра відома ще з часів середньовіччя (X ст.). У Х-ХІІ ст. ліра заявила про себе урочистою музикою в найбільших королівських палацах Європи. Була пора, коли композитори писали для неї твори, музиканти-віртуози давали відкриті концерти в аристократичних салонах. Та був і період, коли ліру брали в руки лише каліки, старці, щоб заробити на хліб.
Ліра (існують інші назви: лера, реля, рыле, рыля) була часто супутником кобзи-бандури. Проте лірники не відігравали в житті народу такої соціальної ролі, як бандуристи.
Темброві можливості та обмежені прийоми гри на лірі зумовили переважно сумний, церковний репертуар лірників.
У наші часи виконання на лірі знову відроджується. Цей інструмент входить до складу оркестру народних музичних інструментів, фольклорних оркестрів та ансамблів.

СКРИПКА (від старослов’янської скрипати – скрипіти) – струнний смичковий інструмент. Класичний вид його вироблявся ще в ХV-ХVІ віках одночасно у різних країнах (Польщі, Італії, Франції). На півночі Італії виникли цілі школи скрипкових майстрів, особливо в Кремоне, де працювали Андре та Ніколо Аматі, Дж. Гварнері, А. Страдиварі. Саме цими майстрами була розроблена конструкція скрипки, яка й у наш час є найкращою. Група скрипкових інструментів заклала основу класичного складу симфонічного оркестру ще в середині XVIII ст. Скрипка інтенсивно розвивається і як сольний інструмент. Нові жанри інструментальної музики ХVІІ-ХVІІІ століття – сольна соната і сольний концерт — виникли спочатку саме як жанри скрипкової музики.

ТОРБАН. У середні віки в Європі був відомий лютнеподібний інструмент з двоповерховою головкою грифу. На вищому знаходились струни, що вільно проходили поруч з грифом. Корпус його був глибокий і овальний.
У XVIII ст. торбан з’явився у Польщі на Україні, потім в Росії. Гриф у цього інструмента був значно ширший. Видобування звуку здійснювалося щипком пальця. До нас дійшли відомості, що торбан за своїм походженням є італійським інструментом, який через Польщу потрапив на Україну. Інші говорять про те, що внаслідок творчого поєднання конструктивних елементів лютні та бандури на Україні виник торбан.
Торбан мав елегантну вишукану форму, вимагав складних прийомів гри і був доступний лише для аристократичних сімей, козацьких старшин. Називали його “панською бандурою”.

ЦИМБАЛИ (від угорської – сіmbаlоt) – струнний ударний музичний інструмент, який має дерев’яний корпус трапецієподібної форми з натягнутими на ньому струнами. Видобування звуку на цимбалах здійснюється завдяки ударами палички (або колотушки) по струнам.
Цимбали відносяться до найстаріших музичних інструментів. Перші зображання його знайшли на давньоассирійських пам’ятниках. У Західній Європі цимбали були розповсюджені в Угорщині. У кінці XIX ст. цимбали були реконструйовані музичним майстром В.Шундой. В оркестрі народних музичних інструментів виконавець бере цимбали на коліна. Цимбали використовуються як сольний, так і оркестровий інструмент. Цимбали і сьогодні входять до складу народних музичних оркестрів Угорщини, Польщі, Румунії, Росії, України.

Народні ударні та шумові музичні інструменти в Україні

Українські ударні народні інструменти виникли ще раніше, ніж струнні та духові. У XVII ст. старовинні бубни перетворилися у барабани, литаври і бубон з бубонцями. Народні ударні інструменти в оркестрі замінюються на трикутник, кастаньєти, бубон, коробочку, тарілки, малий барабан, з певною висотою дзвіночки, литаври, ксилофон.
Музична культура України, як і її загальна культура розвивалася під впливом музичних культур сусідніх країн. Саме тому в музично-виконавській практиці України і сьогодні зустрічаються такі народні музичні інструменти, які вважаються характерними для інших країн, наприклад Росії. Такими інструментами є ложки дерев’яні, накри, рубель.
У народній музиці, що супроводжувала ігри, весілля, календарні, релігійні свята та обряди, широко використовувалися такі предмети побутового вжитку, як ложки, рубель з качалкою. Можна зустріти народні кастаньєти, зроблені з двох дерев’яних спарених ложок. На них музикант відбиває різноманітні ритмічні малюнки, імітує цокіт кінських копит.

ЛОЖКИ ДЕРЕВ’ЯНІ – звичайні селянські супові ложки. Щоб вони звучали голосніше, використовують тверді та ‘”дзвінкі” породи дерев. Звук ложок нагадує звук кастаньєт, але більш відкритий по тембру.

ТРІСКАЧКИ – набір дерев’яних дощечок (20), які нанизані на жильну струну й утворюють сухий та різкий звук. На тріскачках вистукують грайливі ритмічні фігури.

НАКРИ – невеликі глиняні горщики з натягненою на них шкірою. Вони були введені В. В. Андрєєвим, але зараз вони майже не застосовуються. Їхнє місце зайняли литаври.

РУБЕЛЬ – дошка з нарізаними поперек зубцями. Грають на рублі твердою палицею, утворюючи сухий іскристий потік звуків. Уживається рубель у п’єсах жартівливого, скерцозного характеру.

Найпоширенішим ударним інструментом у народній музиці є БУБОН (решітка). Легкий дерев’яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою – це найпростіша конструкція бубна, що був відомий на Україні ще за часів Київської Русі. Сучасні матеріали, металеві дзвіночки, тарілочки, гарне оздоблення змінили виїляд бубна, що завжди супроводжував танцювальну музику, входив до складу полкової музики війська Запорізького. Серед виконавців-бубністів на Україні добре відоме ім’я Павла Дубровенка, який грав у квартеті цимбалістів у Державному українському народному хорі. Талановитий народний виконавець на бубні не тільки відбивав ритм, мелодії, а й прикрашав їх виклад то несподіваним, але доречним акцентом, то дзвіночками бубна, то ударом ліктя по кругу натягнутої шкіри.

Із західних областей України в інші регіони країни прийшов екзотичний ударний інструмент, що за специфічне забарвлення звуку зветься БУГАЙ. У невеличкій конусоподібній діжечці верхній отвір обтягнуто шкірою. До неї в центрі прикріплено пучок конячого волосся. Музикант зволоженими у квасі руками сіпає за волосся і видобуває найбільш стійкі звуки акорду.

 

Лікар радить

Звіт про використання бюджетних коштів за 11 місяців 2017 року по дошкільному навчальному закладі ( ясла – садок ) №2 « Сонечко » Черкаської міської ради

Звіт

про використання бюджетних коштів за 11 місяців 2017 року

по дошкільному навчальному закладі ( ясла – садок ) №2 « Сонечко »

Черкаської міської ради

Згідно програми соціально – економічного розвитку міста на 2017 рік в дошкільному закладі проведено :

Ремонт даху : 700 000 ,00 грн.

Ремонт харчоблоку – 100 000,00 грн.

 

Відповідно до кошторису  доходів та видатків  загального фонду  на

2017 р. по  КЕКВ 2210 « Предмети , матеріали  , обладнання та інвентар »  за кошти бюджету придбано :

 

 № п/п Найменування товару кількість Вага об’єм сума
  Мило дитяче 70шт. 0,100гр 232 ,00 грн.
  Мило рідке 4шт. 0,500л 48,96 грн.
  Миючий засіб 50шт 1,00л 1050,00 грн.
4 Порошок пральний ( ручний) 4 шт. 5 кг 360,00 грн
  Порошок пральний ( автомат) 10  шт. 5 кг 900,00 грн.
  Туалетний папір 352 шт.   1161,60грн
  Протипожежний інвентар     1134,00 грн
  Посуд     3666,60 грн
  Шпатери , клей     1448,40 грн.
  Папір А-4 12 шт.   837,36 грн.
  Бланки меню 400 шт.   336,00 грн.

 

 По КЕКВ 2240 « Оплата послуг , крім комунальних » оплачено :

1.Виготовлення довідки на зареєстроване право власності  – 314,15 грн

2.Повірка вагів  – 584,29 грн.

3.Заправка вогнегасників –  740 ,40 грн.

4.Атестація робочих місць за умовами праці – 1022,11 коп.

5.Повірка лічильників –  695,28 грн.

 

А також проведено:

Ліквідацію  пориву на тепломережі  –2982,00 грн.

 

Завідувач              Г.І.Коваль

Методичні поради

Консультація для батьків

НАШІ ПОМІЧНИКИ

      Істотну роль у формуванні в дошкільників інтересу до ху­дожньої літератури грає домашній куточок книги. Це особливе, спеціально виділене місце, де дитина може самостійно, за своїм смаком вибрати книгу і спокійно розглянути, погортати її. Тут відбувається інтимне, особисте спілкування дитини з витвором мистецтва – книгою та ілюстраціями.

В оформленні куточка ви можете проявити індивідуальний смак і творчість. Проте існують умови, яких слід дотримуватися, –  це зручність і доцільність. Бажано, щоб куточок книги був затишним, привабливим, що дасть змогу дитині спілкуватися з книгою неквапливо, зосереджено. Добирати літературу радимо гак, щоб вона відповідала віковим особливостям і потребам дитини.

Для дитини молодшого дошкільного віку виставляють 4-5 книг, особлива перевага надається книжкам із картинками.  Книжки, як правило, мають бути знайомі дитині.

Для дитини старшого дошкільного віку на полиці виставляють одночасно 10-12 різних книг:

–  ураховуючи особливий, постійний інтерес старших до­шкільників до казок, обов’язково розміщують в куточку 2-3 казкові твори;

–  кілька книг із віршами та розповідями, які спрямовані на формування моральних якостей дитини, на виховання інтересу до історії Батьківщини та сьогодення;

– також 2-3 книги про життя природи, про тварин, рослини (розглядаючи ілюстрації природознавчих книг, дитина входить у світ природи, краще пізнає його таємниці й закономірності);

–  на полицях куточка бажано виставляти ті видання, з якими дитина знайомилася в дитячому садочку, бо розгляд книги дає їй можливість знову пережити прочитане, поглибити свої первинні уявлення;

–  особливе задоволення одержить дитина від розглядання смішних картинок, й це буде корисне тим, що розвиватиме необхідну здатність відчувати і розуміти гумор, уміння бачити смішне в житті й літературі.

Час спілкування дитини з книгою визначається її інтересом до певної книги.

У середньому ж термін перебування книги в куточку складає 2-2,5 тижні. Якщо до книги інтерес утрачений, можна прибрати її з полички раніше.

Окрім книг, у книжковому куточку можуть знаходитися різно­манітні альбоми для розгляду. Це можуть бути і спеціально ство­рені художниками альбоми на певні теми: «Різні тварини», «Наша дітвора» та інші альбоми, складені батьками разом із дитиною з окремих листівок і малюнків про працю, природу за різних пір року, книги того або іншого письменника тощо.

 

Тест для батьків дошкільників

 

Більшість батьків свято переконані, що вони гарні батьки. Про своїх дітей одні батьки розповідають стороннім лише хороше, а другі – не соромляться жалітися на них. Стосунки батьків і дітей – вічна проблема, з якою зіштовхується кожне покоління. Чому в одних сім’ях – мир і спокій, а в інших – сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді є? На ці запитання допоможе відповісти цей тест. Виберіть свої варіанти відповідей на 10 запитань і позначте їх.

1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном?

– систематично – 3;

– інколи – 1;

– ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) – 0;

– а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? – 2.

2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання?

– у хвилини відвертості – так – 3;

– про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вихователів (вчителів), знайомих – 4;

– а навіщо мені її таємниці? – 1;

– як мені знадобиться дізнатися, натисну – і все скаже – 2.

3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною?

– стільки, скільки конче необхідно – 2;

– з ранку до ночі – 4;

– увесь вільний час – 3;

– я не маю часу для спеціального спілкування – 1.

4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите?

– дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо – 2;

– допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) – 3;

– дитина отримала зауваження (погану оцінку) – нічого страшного, наступного разу виправиться – 1;

– влаштую скандал виховательці (вчительці) – 4.

5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок?

– тато – в один бік, мама – в другий, діти – до бабусі (в табір тощо) – 1;

– намагаємося провести відпочинок разом – 3;

– відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати – 2;

– куди дитина захоче, туди й поїде – 4.

6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися?

– той, хто першим усвідомить свою провину – 3;

– ніхто і ніколи, все налагоджується само собою – 1;

– певна річ, дитина, вона ж наймолодша – 2;

– завжди я, шкода ж дитини! – 4.

7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини?

– так, стараюся виконати усі – 4;

– так, якщо маю кошти і час – 3;

– бажання – так, примхи – ні – 2;

– це діти мають виконувати бажання дорослих – 1.

8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?

– постійно – 2;

– не втручаюсь в життя дитини – 4;

– у разі необхідності – 3;

– давати поради і вчити жити – безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити – 1.

9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам?

– тільки якщо нема іншого виходу – 3;

– так я і роблю – 2;

– ніколи в світі – 4;

– де захоче, там і житиме – 1.

10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите?

– шкуру здеру! – 2;

– поговорю, поясню, чому так не можна робити – 3;

– то й нехай, «все найкраще – дітям!» – 4;

– в моєму домі гроші не валяються абиде – 1.

 

А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді. Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

Від 10 до 15 балів. Ви – байдужа мати чи батько. Для вас дитина – другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: “Хочу пожити для себе!”, і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.

Від 16 до 25 балів. Ви – тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли „ваша слухняна овечка” виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас якнайдалі…

Від 26 до 34 балів. Ви – справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

Від 35 до 40 балів. Ви – прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися…

Поради психолога

Чи можуть виконуватися бажання завдяки гарному настрою?

Чим би ми не займалися – важливою справою, обмірковуванням майбутніх планів, найважливіше – з яким саме настроєм це робиться.

Кожен з власного досвіду знає, що радісний або піднесений настрій дає позитивний імпульс будь-якого почину.

Якщо вчинки чи події починаються в гарному настрої, все виходить легко і в короткий термін.

Чи можна “творити” гарний настрій? Як навчитися керувати ним? Як за допомогою гарного настрою досягати бажаних результатів?

Очевидно, перебувати в гарному настрої з ранку до вечора (а втім, і вночі – бачити радісні яскраві сновидіння) хочуть всі без винятку. Але люди “влаштовані так, що знаходять безліч приводів його собі зіпсувати. Важливо відразу запам’ятати, що настрій – перш за все, результат відношення до навколишнього світу. Якщо ставитися до будь-яких подій явно негативно, то й настрій швидко стане відповідним. Тому перше правило – щоб створити гарний настрій, необхідно намагатися знаходити в подіях, навіть якщо вони здаються спочатку різко негативними, що щось добре, корисне.

Успішні люди відрізняються від людей, які покищо не досягли успіху, саме вмінням “перетворювати кислі лимони в лимонад”. Іншими словами, негативне перетворювати на позитивне. Знаходити в усьому уявно “поганому” якусь особисту або суспільну користь. Наприклад, зламався телевізор – зате можна почитати книгу, до якої не доходять руки ось вже місяць. Дощ на вулиці – зате дощ розжене веселу компанію, що збирається ввечері на лавці біля під’їзду, і ніхто не буде заважати спати.

Напевно кожен на практиці стикався з підтвердженням висловлювання “Думки матеріалізуються”. А якщо перебувати в пригніченому настрої, то і думки будуть відповідними. І чим довше затягується депресія, тим більше шансів, що все негативне буде матеріалізуватися. У свою чергу, позитивний настрій налаштовує “стрічку” подій на зовсім інший, мажорний лад. Саме тому імпульс гарного настрою “розгортає” події, і вони матеріалізуються в легкому і простому ключі.

Простий, але ефективний спосіб “притягати” гарний настрій – завжди думати про те, що ви хочете, тобто про приємне і позитивне. А не про те, чого вам не хочеться, – негативне і небажане. Адже буде матеріалізоване саме те, про що думалося частіше і найдовше. Як ви думаєте, про що “правильніше” думати – хотіти прийти на навчання вчасно або не хотіти спізнитися? Відчули різницю?

Існує думка, що гарний настрій можна отримати тільки тоді, коли все налагоджено – побут, кар’єра, сім’я, достаток. Але як же бути, якщо чогось з перерахованого поки що немає, отримати дуже хочеться, а не виходить, і тому немає настрою? Правило виходу з подібних ситуацій просте – “відпустити” ситуацію, не зациклюватися” в ній. Потрібно просто прийняти як даність, що чогось у вас поки немає. Але тримати на підкірці, що коли-небудь – і це відбудеться дуже скоро – обов’язково буде! Як тільки виходить “відпустити” негативну або небажану ситуацію, настрій відразу покращується! Турбуватися адже більше немає про що.

Коли у нас гарний настрій, ми посміхаємося. Тобто як результат на імпульс з мозку певні м’язи скорочуються, і на обличчі з’являється посмішка. Чи не можна використовувати зв’язок “настрій – мозок – скорочення м’язів обличчя – посмішка” у зворотному напрямку? На щастя, відповідь на це питання позитивна.

Виявляється, для поліпшення настрою достатньо всього 5-10 хвилин посидіти з “штучною”, вимушеною усмішкою. Навіть якщо посміхатися зовсім не хочеться і настрій гірше нікуди. При цьому бажано, щоб хоча б спочатку виконання вправи вас ніхто не бачив. М’язи нервовими волокнами пов’язані з мозком і через мозок впливають на настрій. Через кілька хвилин посмішка стає справжньою і ви усвідомлюєте, що посміхаєтеся цілком щиро.

О, диво! Покращується Настрій!

Як полегшити наслідки стресу?

Швидкий  темп сучасного ділового життя потребує постійної зібраності готовності приймати рішення. Рішення проблем найчастіше відбувається під пресингом відповідальності, в умовах дефіциту часу і ненормованого робочого дня. Якщо говорити мовою медицини, сучасна людина живе в стані хронічного стресу. Намагаючись пристосуватися до вимог часу, наша нервова система  з початком стресової реакції активізує свої ресурси із часом справляється з підвищеним навантаженням. Але якщо стресові впливи, у тому числі емоційні, продовжуються, ресурси організму виснажуються, і розвиваються різноманітні патологічні стани (недарма говорять – усі хвороби від нервів!).

Під впливом емоційних стресів розвиваються неврози, що виявляються порушеннями сну, головними болями, підвищеною дратівливістю і знервованістю, частою зміною настрою з переважанням пригніченого стану. Формуються передумови для захворювань шкіри, серцево – судинних, шлункової систем. Головне лікування у такому випадку – усунення стресорного чинника.

Найчастіше у стресові ситуації попадають нетерплячі люди, які ніколи не доводять справу до кінця, не доліковуються, вживають їжу поспіхом. Не навчившись боротися зі стресом, вони ризикують серйозно порушити своє здоров’я: одержати інфаркт, гіпертонію, атеросклероз, цукровий діабет, виразку шлунку, можуть набрати вагу тіла.

Щоб зберегти себе  від стресу, головне – не жити і не працювати до виснаження.  Плануйте свій день, але не будьте рабом цього плану. Навчайтеся рішуче і без жалю говорити «ні» новим і не дуже важливим справам, обтяжним проханням Якщо на роботі увесь час доводиться грати «другу скрипку», краще відступити. Компенсувати це допоможе екстремальний вид спорту. Знайдіть час для відпочинку: у вихідний вимкніть телефон і лежіть у ліжку хоч цілий день. Або, махнувши на все рукою, їдьте за місто. На роботі щогодини робіть перерву на десять хвилин. Частіше прислухайтеся до свого організму. Коли не хочеться чогось робити, не робіть. Якщо ж вас скривдили, прореагуйте як – небудь: стукніть кулаком по столі, хрясніть дверима, тільки не замикайтеся в собі.

 

Що ж робити, якщо стресу уникнути все ж  таки не вдалося?

 

  • Повільно порахуйте до десяти і зробіть глибоке вдихання; вийдіть із приміщення й усамітніться, змочіть чоло, скроні, руки, не поспішаючи огляньтеся, і повільно випийте стакан води.
  • Спокійно дихайте: робіть вдихання, видихання і затримуйте його послідовно на кожне четверте вдихання, потім – на шосте, випийте таблетку аспірину або валідолу.
  • Вдома прийміть гарячу ванну тривалістю в  декілька хвилин.
  • Зробіть зарядку, наприклад, підтягніться  (цього не можна робити людям із хворим серцем, тим, хто переїв або вживав спиртні напої).
  • Випийте  валеріану, відвар трави пустирнику, краплі Зеленіна.
  • Якщо губи потріскалися від перебування на сухому морозному повітрі, це може бути викликано хибою вітаміну В2 (рибофлавіну). Коли ж цей симптом супроводжується м’язовою млявістю, що посилилася випаданням волосся і неуважністю, потрібно вводити в раціон побільше риби, молочних і соєвих продуктів; світло – сірий колір язику і сухість шкіри при потрісканих губах говорить про можливий дефіцит заліза. Варто їсти більше цитрусових, які сприяють засвоєнню мінералів і обмежити вживання чорного чаю і кави, що блокують їх засвоєння.
  • Сухість у роті виникає, як правило, при стресах і сильному збудженні, проте може сигналізувати і про нестача вітаміну В3 (ніацину). При цьому людина іноді стає дратівливою. У такому випадку включайте в меню більше бобових, горіхів, м’яса та грибів.

Освіта для сталого розвитку

04. 11. 16 року адміністрація закладу запросила завідувача лабораторії виховної роботи Черкаського інституту післядипломної освіти педагогічних працівників – Кудіну Валентину Семенівну для проведення падагогам тренінгу на тему: “Освіта для старого розвитку”.

Цей міжнародний проект передбачає зміни в поведінці як дорослих, так і дітей, формування в них нових звичок і моделей поведінки, пов’яаних з гармонізацією їхніх стосунків з навколишнім світом, здоров’я і способу життя, екологічно доцільних дій.

Тому метою цього тренінгу є зміна світобачення педагогів, що потребує нових педагогічних моделей, нової педагогічної культури та мислення, нового педагогічного змісту.

У ході тренінгу Валентина Семенівна провела із педагогами ряд практичних вправ, що сприяли кращому розумінню даної проблеми; продемонструвала ілюстрований матеріал, розроблений для роботи з дітьми.

Отож, вихователі закладу будуть застосовувати та впроваджувати освіту сталого розвитку під час повсякденної навчально-виховної роботи з дітьми.

А ми, в свою чергу, пропонуємо Вам і Вашим рідним теж пройти аудит з даної проблеми:

АУДИТ

Обирайте відповідь «так» чи «ні», а там, де стоять цифри позначте одну з них (врахуйте, що 1 – ніколи, 2 – інколи, 3- часто, 4 – майже завжди, 5 – завжди).

Не витрачайте багато часу на обмірковування.

Що я і моя родина робимо з відходами?

 

– Я знаю, які відходи можуть бути перероблені в моєму районі

так  ні

– Ми сортуємо сміття для переробки

1 2 3 4 5

Як економити папір?

– Я збираю використаний папір

1 2 3 4 5

– Я використовую його ще раз з іншого боку

1 2 3 4 5

 

Що я роблю з органічними відходами?

– Я знаю, що таке компост

так  ні

– Я знаю правила компостування

так  ні

– Ми компостуємо наші органічні відходи

так  ні

 

Куди я складаю свої покупки?

– Я складаю свої покупки у пакети, що дає мені продавець

1 2 3 4 5

– Я ношу із собою сумку для покупок

1 2 3 4 5

Як я і мої рідні робимо із старими речами?

– Ми переглядаємо вдома речі, які потребують ремонту

так  ні

– У мене є план щодо того, як їх полагодити і використати ще раз

так  ні

– Я використовую кілька разів пакети, пляшки для зберігання та переносу чогось

так  ні

 

Що я і моя родина робимо, щоб у нашій оселі не нагромаджувалося сміття?

– Я зупиняюся і добре обмірковую, перед тим як купити що-небудь

1 2 3 4 5

– Я обираю собі подарунки на день народження і на інші свята так, щоб не накопичувати речі, що потім будуть викинуті, як непотріб

так  ні

– Я думаю про навколишнє середовище, кои шукаю подарунки для друзів

1 2 3 4 5

 

Як я і мої рідні ставимося до використання електроенергії?

– Я вимикаю світло, коли в кімнаті нікого немає

1 2 3 4 5

– Я вимикаю прилади, що не використовуються

1 2 3 4 5

– Я знаю, які звичайні лампочки у моїй оселі можна замінити на більш економні

так  ні

– Я знаю, які магазини продають економні лампочки, і скільки вони коштують

так  ні

– У нашої родини є план щодо заміни лампочок на більш економні

так  ні

 

За допомогою чого я пересуваюсь?

– Я знаю, наскільки різний транспорт забруднює повітря

так  ні

– Я використовую велосипед або ходжу пішки, коли це можливо

1 2 3 4 5

 

Як я і мої рідні ставимося до використання води?

– Я перевіряю усі країни в моїй оселі та на вулиці, чи не підтікають вони

так  ні

– У мене є плани для того, щоб відремонтувати усі протікання

так  ні

– Я уникаю того, щоб залишати кран відкритим, коли умиваюся і чищу зуби

1 2 3 4 5

– Коли я мию посуд, я швидко полощу його

1 2 3 4 5

– Коли я миюся, я намагаюся використовувати як найменше води

так  ні

– Коли я поливаю рослини чи город, я намагаюся не використовувати воду задарма

так  ні

– Знаходячись біля річки або озера, я прагну зберегти воду чистою

так  ні

 

Як я дбаю про рослини?

– Я піклуюся вдома як мінімум про одну рослину

так  ні

– Я посадив (ла) як мінімум одне дерево

так  ні

– Я піклуюся про одне нове дерево поблизу своєї оселі

так  ні

 

Як я піклуюся про своє здоров’я?

– Я намагаюся купувати продукти з екологічними позначками

1 2 3 4 5

– Я вживаю вегетаріанську їжу

1 2 3 4 5

– У нашої родини є улюблені місця на природі для відпочинку

так  ні

– Я знаю гарні місця біля оселі, де можна поспілкуватись з природою

так  ні

– Я гуляю на природі кожен день

1 2 3 4 5

 

Як складаються мої стосунки з людьми?

– Я маю багато друзів

так  ні

– Я намагаюся підтримувати гарні сосунки з усіма людьми, що мене оточують

так  ні

 

Що я і мої друзі робимо для громади?

– Ми прибрали певну територію від сміття

так  ні

– Ми запланували акцію з очищення території від сміття

так  ні

– Ми плануємо постійне прибирання сміття у майбутньому

так  ні